М'янма (Республіка Союзу М'янма), також відома як Бірма - це країна в Південно-Східній Азії. Межує з Індією на заході та північному заході, з Бангладеш на північному заході, з Китаєм на півночі та північному сході, з Лаосом на сході та з Таїландом на півдні. На заході М'янма омивається Бенгальською затокою, а на півдні – Андаманським морем.
Столиця – місто Нейп'їдо. Це місто стало столицею М'янми 2006 року, коли уряд вирішив перенести столицю з Янгона.
Форма правління в М'янмі – авторитарна військова хунта. Країна перебуває під владою військових після державного перевороту у лютому 2021 року.
М'янма має різноманітний клімат, залежно від регіону. Загальні риси включають мусонний клімат з трьома основними сезонами: дощовим - влітку (з травня по жовтень) і прохолодний і сухий сезон взимку (з листопада по лютий) і спекотною і сухою весною (з березня по квітень). Східні регіони країни більш вологі, тоді як західні регіони мають сухіший клімат.
Чисельність населення країни близько 55 500 000 осіб (2022).
Державною мовою в М'янмі вважається бірманська (м'янманська). Також існує багато різних етнічних груп, і кожна з них зазвичай говорить своєю власною мовою. В етнічних регіонах поширені різні мови, такі як шанска, качинська, чинська та інші.
Економіка М'янми значною мірою заснована на сільському господарстві та добувній промисловості (включаючи видобуток природних ресурсів, таких як газ, нафта та дорогоцінні метали), а також на туризмі та невеликому виробництві. Сільське господарство відіграє ключову роль економіки країни, з основним упором на вирощування рису та інших сільськогосподарських культур. Економіка М'янми у минулому також сильно залежала від експорту природних ресурсів, таких як природний газ та нафта.
Незважаючи на це, країна стикається з проблемами бідності, нерівності та доступу до основних послуг, таких як охорона здоров'я та освіта.
Рівень медичного обслуговування в М'янмі нижчий від світових стандартів, і доступ до якісної медичної допомоги може бути обмежений, особливо в сільських районах. Відсутність фінансування та інфраструктури може означати, що медичні послуги та ліки недоступні багатьом громадянам.
Базова освіта є безкоштовною і обов'язковою для дітей, але якість освіти низька, особливо в сільських районах.
